Сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини і має виконувати головне завдання – забезпечувати умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості.
Усі діти різні- одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Чому так відбувається? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров’я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім’ї, а пізніше – вихователями, вчителями, однолітками. Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання. Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі. Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні. Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
У своїх відносинах з дитиною дотримуйтесь “позитивної моделі”. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила. – Уникайте повторень ”ні” і “ не можна”. – Говоріть стримано, спокійно і м’яко. – Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити. – Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги. – Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
Потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях. – Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей; – Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ; – Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
Потрібно розширювати коло знайомих своєї дитини, частіше запрошувати в гості до себе друзів, брати дитину в гості до знайомих. – Розповідати дитині, що нового і цікавого ви довідались, спілкуючись з тією чи іншою людиною. – Залучати дитину до різних доручень, пов’язаних із спілкуванням.
Пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу – неефективні способи подолання агресивності. – Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. – Важливо щоб дитина почувала що ви її любите і цінуєте.
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Слід звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. – Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з ситуації.
Вправи для розвитку моторики і уваги.
1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції:
а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»);
б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).
2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.
3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.
4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.
Вправи для розвитку пам’яті та уваги
1. Вправа «Швидко назви». Показуємо дитині картинки і швидко їх прибираємо. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив.
2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.
3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.
4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.
5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.
Вправи для визначення кольору, форми, величини
1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).
2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.
3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.
4. Складання різних пірамідок.
5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.
6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.
7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.
Корекційні вправи для неспокійних дітей
Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:
1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.
2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.
3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.
4. Тихо встати і сісти. 5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.
6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).
Корекційні вправи для досягнення відповідної швидкості рухів
Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.
1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.
2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).
3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.
4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.
5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).
6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.
Корекційні ігри Гра «Що змінилось?»
1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.
2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.
Гра «Маленька господиня»
Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.
Ігри із будівельним матеріалом
1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.
2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний. Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.
3. Дитина будує за власним задумом. Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.
Якими діти
Плутарх
народжуються – ні від кого
не залежить, але в наших
силах зробити їх
хорошими через правильне
виховання.
